Уряд Німеччини розглядає різке підвищення акцизів на тютюн, що потенційно може довести середню ціну пачки сигарет до 11,80 € до 2030 року. Хоча це подається як захід у сфері охорони здоров’я, політика виявила фіскальну суперечність: міністр фінансів Ларс Клінґбайль, схоже, використовує тютюнові доходи, щоб закривати бюджетні дефіцити, а не фінансувати профілактику залежності.
Куріння завдає Німеччині відчутної шкоди. За даними «Тютюнового атласу 2025», прямі та непрямі витрати куріння — зокрема витрати на медицину, втрати продуктивності та шкода від пасивного куріння — сумарно становлять 97,2 млрд € щороку. Натомість доходи від тютюнових податків у 2024 році склали лише 15,6 млрд €, тобто курці обходяться державі значно дорожче, ніж вони в неї реально додають.
Хоча вищі ціни стримують молодь від куріння та змушують тих, хто продовжує, нести більшу частку своїх суспільних витрат, нинішня стратегія демонструє структурний парадокс. Уряд не може логічно прогнозувати зростання податкових надходжень, одночасно націлюючись на усунення поведінки, яка ці податки й генерує. Справжній успіх у політиці для здоров’я означав би меншу кількість курців, а отже — поступове звуження податкової бази з часом.
Крім того, фокус уряду на підвищеннях цін ігнорує інші критично важливі напрями профілактики нікотинової залежності. Одноразові вейпи й досі користуються великою популярністю серед молоді, слугуючи простим «входом» у нікотинову залежність. Попри тривалі обговорення заборон на смаки та жорсткіших правил маркетингу, федеральні дії щодо цих продуктів залишаються заблокованими, що підкреслює брак політичної рішучості понад самі лише податки.
