Нова Зеландія досягла п’ятиразового скорочення щоденного рівня куріння за короткий період. Роберт Біглхол і Рут Боніта, двоє колишніх керівників Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), стверджують, що стрімке зростання вейпінгу є головним рушієм цього прориву в громадському здоров’ї.
Зусилля країни з контролю над тютюном розпочалися по-справжньому із Закону про бездимні середовища 1990 року, а згодом — національних гарячих ліній для припинення куріння, субсидованих курсів нікотин-замісної терапії та ратифікації Рамкової конвенції ВООЗ з боротьби проти тютюну (FCTC) у 2004 році. Незважаючи на агресивне підвищення податків і введення простої упаковки після ухвалення цілі «Smokefree 2025» у 2011 році, прогрес залишався повільним. До 2016 року 15% населення загалом і 36% представників маорі все ще курили щодня.
Поворотний момент настав між 2018 і 2019 роками. Рішення суду уточнило, що заборона Нової Зеландії на пероральний тютюн не поширюється на продукти для вейпінгу, що спонукало Міністерство охорони здоров’я офіційно визнати електронні сигарети менш шкідливою альтернативою курінню.
Після цього політичного зсуву скорочення кількості курців прискорилося з 3,5% на рік до 17,9% щороку. Серед популяції маорі щорічний темп зниження зріс до 13,3%. Паралельно частка вейпінгу зросла з менш ніж 1% у 2015 році до приблизно 12% до 2025 року.
Хоча ці тенденції не доводять прямої причинно-наслідкової залежності, Біглхол і Боніта підкреслюють тісну синхронність у часі між зростанням вейпінгу та зниженням рівня куріння. Вони стверджують, що хоча традиційні політики на кшталт високих податків є корисними, самі по собі вони не є достатніми. Потрібен регульований доступ до некомбустиційних нікотинових продуктів, щоб захистити тих, хто найбільше страждає від шкоди, пов’язаної з тютюном.
